Свідоцтва про народження в Україні видаються місцевими органами державної реєстрації актів цивільного стану протягом 1-3 днів після подання заяви через обмеження COVID -19. У звичайні часи процес займає 2-3 години.
Генетичні батьки набувають батьківських прав відразу після народження дитини відповідно до частини 2 статті 123 Сімейного кодексу України.
Українське законодавство є одним із найсприятливіших у світі щодо реєстрації народження дитини, народженої сурогатною матір’ю. Річ у тім, що імена законних батьків проставляються в свідоцтві про народження відразу при видачі. Генетичним батькам не потрібно отримувати спеціальні дозволи від будь-якого комітету, суду чи іншої установи. Процедура усиновлення не потрібна. Дитина вважається законною дитиною генетичних батьків із самого моменту екстракорпорального запліднення.
Відповідно до «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» від 18.10.2000 р. № 52/5, українське законодавство регулює реєстрацію актів цивільного стану в Україні за заявами іноземців. Це означає, що іноземець може подати заяву на реєстрацію народження або в консульське відомство своєї країни, або в відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Україні за місцем народження дитини. Звичайно, простіше звернутися до консульської установи та отримати свідоцтво про народження, видане власною країною, разом із паспортом дитини. Однак це можливо лише тоді, коли сурогатне материнство є законним у власній країні батьків, які подають заяву на отримання свідоцтва про народження дитини, народженої гестаційною сурогатною, наприклад США.
Процедура реєстрації народження дитини, народженої сурогатною, прямо передбачена зазначеними Правилами реєстрації актів цивільного стану: Якщо дитина була народжена жінкою, яка завагітніла ембріоном, який походить від подружжя, реєстрація народження проводиться на підставі заяви подружжя, які дали свою згоду на імплантацію цього ембріону.
Отже, генетичні батьки також є законними батьками, які реєструють свою новонароджену дитину, і сурогатна матір вже не має до цього процесу прямого відношення. Вона не бере участі в реєстрації, окрім надання її нотаріального дозволу. Батьки особисто (за допомогою перекладача) звертаються до місцевих органів державної реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації своєї дитини. Вони повинні лише подати довідку, яка підтверджує їх генетичний зв’язок з дитиною, та письмову згоду сурогатної записати їх імена у свідоцтві про народження дитини, яку вона народила.
Свідоцтво про народження, яке отримують генетичні батьки, не містить жодного запису ані імені, ані іншої інформації сурогатної матері. Єдиний запис про ім’я сурогатної матері міститься в самому цивільному обліку, який ведеться у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. У графі «зауваження» є запис «мати згідно з медичною довідкою про народження» (повне ім’я сурогатної).
Ще одне запитання, на яке потрібно відповісти, – кого слід розглядати як батьків дитини, якщо ембріон зачатий із використанням донорських клітин та біологічного матеріалу лише від одного із генетичних батьків?
Відповідно до пункту 5.1 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні імплантація ембріона проводиться, коли анонімність донора та лікарська таємниця захищені. Таким чином, донори статевих клітин (яйцеклітин, сперми) не можуть набувати батьківські обов’язки та права щодо дитини, яка повинна народитися в майбутньому.
Пункт 7.11 вищезазначеного Порядку обумовлює те, що реєстрація народження дитини, яка народилася в силу допоміжних репродуктивних технологій, здійснюється відповідно до чинного законодавства України на підставі довідки про генетичну спорідненість батьків (мати або батько) та плоду.
Отже, ні донори гамет, ні сурогатна мати не набувають батьківських прав щодо дітей, народжених за допомогою допоміжних репродуктивних технологій із використанням біологічного матеріалу обох генетичних батьків або лише одного із генетичних батьків та донора гамет. У цих випадках батьківські права та обов’язки належать подружжю, які належним чином зареєстровані як батьки дитини.
