Угоди про сурогатне материнство можна вважати законними лише за умови дотримання прав усіх трьох сторін – подружжя, матері та дитини. Українське законодавство прямо не передбачає, що угода про сурогатне материнство є важливим та обов’язковим елементом відносин щодо сурогатного материнства. Однак, оскільки українське законодавство не дуже специфічно в цій області, договір виношування дитини є майже єдиний юридичний документ, який регулює вказані відносини в тій мірі, як це необхідно.

Незважаючи на те, що вищезазначені положення Сімейного кодексу вже узаконили комерційне сурогатне материнство, наш законодавець ще не прийняв закони та постанови, які б регулювали всі правові аспекти сурогатного материнства. Тому сьогодні ми маємо чинні положення, які дозволяють комерційне сурогатне материнство, і в Сімейному кодексі немає жодного положення, яке б передбачало угоду про гестаційне сурогатне материнство, його юридичні наслідки та процедуру укладення, внесення змін та розірвання.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України, положення Цивільного кодексу застосовуються також до сімейних відносин, які не регулюються іншими правовими актами. Стаття 6 Цивільного кодексу передбачає, що сторони мають право укласти угоду, яка не передбачена законами та нормативними актами, але відповідає загальному принципу цивільного законодавства. Тому, складаючи угоду про сурогатне материнство, нам слід звернутися до глави 52 Цивільного кодексу, яка передбачає загальні положення про угоду.

Нижче перераховані основні і найбільш важливі пункти договору сурогатного материнства:

Відповідно до частини 2 статті 123 Сімейного кодексу, сторонами угоди про сурогатне материнство є сурогатна матір (або гестаційний носій), з одного боку, та генетичні батьки (або намірені батьки, або батьки замовники), будучи подружньою парою, з іншого боку. У цьому положенні не згадується згода чоловіка сурогатної, припускаючи, що його інтереси тут не задіяні. Згідно з законом, ніхто, в тому числі чоловік або дружина, не може обмежити репродуктивні права людини.

Однак, з іншого боку, Сімейний кодекс України передбачає, що батьком дитини, народженої в зареєстрованому шлюбі, є чоловік жінки, яка народила дитину. Ось чому ми вважаємо важливим залучити чоловіка сурогатної матері, якщо такий є, як сторону угоди про сурогатне материнство, де і сурогатна, і її чоловік відмовляються від піклування над дитиною, народженою під час процесу сурогатного материнства, на користь генетичних батьків. Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 787 передбачено, що сурогатна має бути дієздатна жінка у повнолітньому віці (старше 18 років) і мати принаймні одну власну дитину, бути фізично та психічно здоровою та здатною виносити та народити дитину. Генетичні батьки повинні бути подружньою парою, обидві старші 18 років, принаймні один повинен мати медичні показання для лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій.
Предмет

Сурогатна матір вагітніє за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, виношує та народжує дитину, не пов’язану з нею генетично, і відмовляється від батьківських прав щодо цієї дитини на користь генетичних батьків як законних та природних батьків дитини. Генетичні батьки беруть на себе всі батьківські права та обов’язки щодо дитини і з цього часу і сплачують фактичні витрати, понесені сурогатною, та суму її винагороди.
Форма договору сурогатного материнства має бути зроблена письмово, іноді в присутності нотаріуса , щоб забезпечити законні права та обов’язки сторін і дитини. Договір про сурогатне материнство має бути підписаний та засвідчений нотаріально перед перенесенням ембріонів. Сторони повинні бути впевнені, що договір укладений після ретельного розгляду і консультування щодо всіх його аспектів кожного питання, і що сторони укладають цей договір добровільно і при відсутності примусу будь-якого роду. Оскільки Сімейний кодекс України передбачає, що лише подружня пара чоловіка та жінки може бути генетичними батьками дитини, народженої в результаті сурогатного материнства, генетичні батьки мають надати своє свідоцтво про шлюб в оригіналі, нотаріально завірене і апостильоване для використання в Україні, переклад повинен бути нотаріально завірений.

Наступні документи повинні бути оформлені у нотаріуса та становити невід’ємну частину договору сурогатного материнства:

– Згода сурогатної на внесення імен генетичних батьків до свідоцтва про народження (надалі подавати до державного відділу реєстрації актів цивільного стану після народження дитини);
– Згода чоловіка сурогатної, якщо такий є, на участь його дружини в програмі сурогатного материнства та відмова від будь-якої претензії, яку він може мати щодо своїх батьківських прав на дитину, яку вона народить.

Юрист, адвокат або нотаріус повинні зберігати конфіденційність інформації, що міститься в договорі про сурогатне материнство.

Обов’язки гестаційної сурогатної матері

Сурогатна матір погоджується дотримуватися максимально, наскільки це можливо, усіх медичних вказівок, даних їй лікарем або акушером, не брати участь у небезпечних заходах під час вагітності, розкривати всю інформацію про перебіг вагітності генетичним батькам. Сурогатна підписує згоду, необхідну для реєстрації народження у державному відділі реєстрації актів цивільного стану, в якій зазначає свою згоду зареєструвати генетичних батьків батьками дитини, яку вона народить відповідно до угоди про сурогатне материнство.

Сурогатна матір та її чоловік погоджуються не робити спроб контактувати чи підтримувати зв’язок з дитиною, яка народилася відповідно до угоди про сурогатне материнство, після народження дитини без попереднього письмового дозволу генетичних батьків.

Обов’язки генетичних батьків

Генетичні батьки приймають опіку над усіма дітьми, народженими відповідно до угоди про сурогатне материнство, незалежно від статі, кількості, стану здоров’я, фізичного стану, психологічного стану, недоношених або доношених. Генетичні батьки сплачують фактичні витрати та винагороду сурогатній, як це передбачено угодою. Фактичні витрати та розмір винагороди відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначаються сторонами. Немає обмежень у розмірі винагороди та фактичних витрат, які мають бути оплачені сурогатній матері.

Вартість договору про сурогатне материнство

Вартість договору про сурогатне материнство складається з двох компонентів: 1) генетичні батьки повинні компенсувати фактичні витрати сурогатній матері, тобто: – витрати на проживання, харчування, одяг для вагітних, втрату заробітної плати, транспорт, житло, тощо; – медичні витрати на всі медичні, фармацевтичні, лікарняні, лабораторні та терапевтичні витрати, пов’язані з будь-яким тестуванням, проведеним на прохання відповідного лікаря, перенесенням ембріонів, моніторингом вагітності, пренатальними заняттями, пологами та реабілітацією після пологів; витрати на життя та медичні послуги, які понесені сурогатною, повинні підтверджуватися квитанціями; і 2) винагорода сурогатної матері. Вартість винагороди визначається за узгодженням сторін і не включає фактичні витрати, що відбулися під час вагітності та пологів сурогатної.

Якщо сурогатна перериває вагітність медичними засобами за медичними показниками та за згодою лікарів та батьків, або трапляється викидень, вона матиме право на суму нарахованих витрат, що відповідає терміну вагітності, остаточна винагорода не виплачується, але може бути запропонована невелика компенсація.

Розірвання договору

Дострокове розірвання угоди: дострокове розірвання угоди може відбутися лише до того, як сурогатна матір завагітніє, або коли сурогатна не завагітніла, або на розсуд та з письмового дозволу всіх сторін. Гестаційна мати має право відмовитись від угоди лише до перенесення ембріона в її організм. У разі дострокового розірвання угоди про сурогатне материнство генетичні батьки несуть відповідальність за витрати сурогатної, понесені до останнього дня.

Порушення угоди

Сурогатна матір відшкодовує всі витрати, сплачені їй генетичними батьками, якщо вона порушить будь-яку суттєву частину угоди про сурогатне материнство (аборт, небезпечна поведінка, недотримання інструкцій лікаря, надання неправдивої інформації, вагітність до перенесення ембріона, не відмова від батьківських прав щодо дитини). Якщо сурогатна порушує угоду, згодом вона втрачає право на будь-яку винагороду.