Україна є одним з небагатьох держав у світі, в яких сурогатне материнство дозволено законом. З правової точки зору, переваги проходження програми сурогатного материнства в Україні полягають, зокрема, в наступному:
— Угоди про сурогатне материнство, укладені на комерційній основі, дозволені в Україні без будь-яких обмежень в розмірі винагороди Сурогатною матері;
— Не потрібно дозвіл спеціального органу (як це необхідно в справах про усиновлення);
— Немає необхідності в судовому розгляді справи;
— Чи не передбачається подальша процедура усиновлення новонародженої дитини;
— Імена генетичних батьків з самого початку вказуються в свідоцтві про народження дитини;
— Згідно із законодавством Сурогатна мати не отримує жодних батьківських прав по відношенню до дитини, народженої в результаті програми сурогатного материнства. Законними батьками дитини, народженої Сурогатною матір’ю, вважаються виключно Генетичні батьки.
Сурогатне материнство регулюється в Україні такими нормативно-правовими актами:
— Сімейний Кодекс (далі — СК) України;
— Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398 / VI від 01.07.2010 р .;
— «Правила державної реєстрації актів цивільного стану» №52 / 5 від 18.10.2000г .;
— «Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України №771 від 22.12.2008г .;
— Закон України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001р .;
— «Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 29.12.1995г.
Сімейний кодекс України, який вступив в законну силу 01.01.2004 року, легалізував сурогатне материнство, в результаті чого українське законодавство стало одним з найбільш сприятливих в світі для проходження даного виду програм. Його положення свідчать, що:
Стаття 123. Походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. (Примітка: стаття також застосовується у випадках традиційного сурогатного материнства)
2. При перенесенні в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком і жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. (Примітка: стаття застосовується у випадках гестаційного сурогатного материнства)
3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Таким чином, ч. 2 ст. 123 СК України чітко регулює правовідносини сурогатного материнства. Згідно з цією нормою батьківські права належать подружжю, що надала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Сурогатна мати не має права залишити собі дитину після його народження.
Ще одним важливим питанням, яке стосується прав учасників програм сурогатного материнства, є оспорювання материнства. Відповідно до пункту 2 статті 39 СК України жінка, яка вважає себе матір’ю дитини, має право пред’явити позов до жінки, яка записана матір’ю дитини, про визнання свого материнства.
При цьому оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 123 СК України, тобто в разі народження дитини, зачатого подружжям із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, включаючи метод сурогатного материнства. Це також стосується донорів статевих гамет, які юридично не мають можливості придбати батьківські права на дитину, яка народилася в програмі ЕКЗ з використанням донорських клітин.