• desk@ukrainiansurrogates.com
  • 800 301-323

Донація яйцеклітин в Україні: що каже закон про донорок, анонімність і батьківство

Рука в рукавичці тримає піпетку над скляними чашками Петрі в ламінарному боксі лабораторії

Більшість запитань про донацію яйцеклітин, які ми чуємо, стосуються зовсім не медицини. Люди питають, хто юридично буде мамою, чи може донорка колись з’явитися в їхньому житті і на що саме вона дала згоду. Запитання слушні, і відповіді на більшість із них в Україні містять три документи: Сімейний кодекс, Основи законодавства України про охорону здоров’я та наказ МОЗ № 787 від 9 вересня 2013 року, яким затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій. Наказ кілька разів змінювали, востаннє в грудні 2024 року. Цього тижня ми ще раз перечитали всі три тексти, і ось що в них написано.

Хто батьки дитини

Частина третя статті 123 Сімейного кодексу коротка й однозначна: подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона, зачатого її чоловіком та іншою жінкою за допомогою ДРТ. Донорку батьком дитини не записують.

Варто звернути увагу на дві речі. Стаття говорить саме про подружжя, тобто про зареєстрований шлюб. Якщо ви не в шлюбі, запитайте юриста, як буде оформлено походження дитини саме у вашому випадку, і зробіть це до початку програми, а не після. А частина перша тієї ж статті стосується чоловіка: якщо дружина народила дитину, зачату за допомогою ДРТ за його письмовою згодою, він записується батьком. Цю письмову згоду клініка дасть вам на підпис серед інших документів.

Анонімність: що захищає закон і чого він не може

Стаття 48 Основ законодавства про охорону здоров’я дозволяє штучне запліднення за умови письмової згоди подружжя, анонімності донора та збереження лікарської таємниці. У тій самій статті є речення, яке рідко цитують: розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством. Наказ № 787 такого порядку не описує, тож на практиці донація в українських клініках відбувається анонімно.

Що ви можете отримати, так це фенотипічний портрет, тобто опис зовнішності донорки. Наказ прямо передбачає, що реципієнтам на їхню вимогу його можуть надати. Анкету донорки заповнює і кодує лікар, схему кодування визначає сама клініка, а в офіційних формах стоїть код донора, а не прізвище.

Наказ допускає й неанонімне донорство. Донорами можуть бути близькі родички, а також пацієнтка програми ДРТ, яка за письмовою згодою передає частину своїх ооцитів реципієнтці.

Чесне застереження. Закон може закрити медичні записи клініки, але не може завадити дорослій дитині відправити зразок слини в один із комерційних ДНК-сервісів. Етичний комітет ASRM наполегливо радить батькам розповідати дітям про донорське походження, але визнає, що рішення за самими батьками. Ми не вказуватимемо вам, як учинити. Просто подумайте про це до вибору донорки, бо від цього залежить, яку інформацію ви захочете зберегти.

Хто може бути донором за наказом № 787

Мінімальні вимоги визначає розділ V наказу № 787. Донорка яйцеклітин повинна:

  • бути віком від 18 до 36 років;
  • мати власну народжену здорову дитину;
  • мати задовільне соматичне здоров’я, без спадкових захворювань і протипоказань до програми;
  • не мати шкідливих звичок (наркоманії, алкоголізму, токсикоманії) та «негативних фенотипічних проявів».

Це нижня межа, а не рекомендація. Клініки та агенції можуть ставити суворіші вимоги, і багато хто так робить. Наші власні вимоги до донорів щодо віку вужчі, ніж у наказі.

Обстеження донорок і реципієнток таке саме, як для звичайного ЕКЗ, і наказ перелічує його докладно: група крові й резус-фактор, аналізи на ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C, гінекологічний огляд, УЗД органів малого таза, гормони, зокрема АМГ, і додаткові дослідження, якщо лікар бачить для цього підстави. В особистій картці донора ооцитів (додаток до наказу) є графи для каріотипу, носійства муковісцидозу та синдрому ламкої X-хромосоми. А в розділі II є непомітне, але корисне правило: коли жінка підписує згоду на донорство ооцитів, у неї додатково беруть 1–5 мл цільної крові та 10 мл плазми і заморожують при –20 °C, щоб за потреби пізніше провести генетичні дослідження або повторний контроль на інфекції.

Що захищає саму донорку

Майбутні батьки часто пропускають цю частину. Даремно. Наказ № 787 рекомендує не більше восьми спроб стимуляції яєчників для донорки загалом, з інтервалом не менше двох місяців. Якщо протягом 30 діб після пункції в неї виникає ускладнення, наприклад синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ), клініка надає їй медичну допомогу. Після циклу лікар спостерігає донорку до наступної менструації, приблизно два тижні.

Саму пункцію фолікулів роблять через 35–36 годин після введення тригера, амбулаторно і під контролем УЗД, а після процедури жінка щонайменше дві години залишається під наглядом.

Міжнародні рекомендації йдуть далі. В оновленні 2025 року настанови ESHRE щодо стимуляції яєчників є окремий розділ про донорок ооцитів. Там рекомендовано для донорок на протоколах з антагоністом або прогестином рутинно використовувати тригер агоністом ГнРГ, а не ХГЛ, що пов’язують з нижчим ризиком СГСЯ, а дози підбирати індивідуально з думкою про безпеку донорки. Тож просте запитання до будь-якої клініки: який тригер ви використовуєте для донорок і чому?

Як це виглядає на папері, крок за кроком

Перед будь-якою програмою ДРТ українські правила вимагають висновку мультидисциплінарного консиліуму клініки, до якого входять медичний директор, лікуючий лікар, терапевт і акушер-гінеколог. Далі документи для самої донації: ваша заява про використання донорських ооцитів, інформована згода донорки, її анкета та особиста картка. Усе це типові форми, додані до наказу № 787.

З медичного боку наказ описує два шляхи. Цикли донорки та реципієнтки синхронізують, або донорку стимулюють у попередньому циклі, яйцеклітини запліднюють спермою чоловіка чи донора, ембріони заморожують і переносять пізніше в підготовленому циклі. Донорські ооцити також можна заморозити для подальшого використання. Переносити рекомендують один-два ембріони, три допускаються лише з клінічним обґрунтуванням і за згодою пацієнтки.

Показання теж визначені: відсутність власних яйцеклітин (зокрема через менопаузу), ризик передачі спадкових захворювань або повторні невдалі спроби ЕКЗ при слабкій відповіді яєчників і низькій якості ембріонів.

Якщо потрібна ще й сурогатна мама

Донацію яйцеклітин можна поєднати із сурогатним материнством, але з однією умовою. Розділ VI наказу № 787 вимагає, щоб подружжя або хоча б один із майбутніх батьків мав генетичний зв’язок з дитиною, а сурогатна мати такого зв’язку мати не повинна. Простими словами: донорські яйцеклітини плюс сперма майбутнього тата цій умові відповідають. Донорські яйцеклітини разом із донорською спермою в програмі сурогатного материнства не відповідають. Перевірте це на самому початку. Про законопроєкти, які зараз розглядає парламент, ми писали у статті про законопроєкт № 15507.

Що варто запитати

Яку саме інформацію про донорку я отримаю і в якому вигляді? Що клініка зберігає про донорку і як довго? Скільки циклів стимуляції ця донорка вже пройшла? Що буде, якщо яйцеклітин отримають менше, ніж очікували? Якщо ви іноземці: чи будуть українські форми перекладені мовою, яку ви розумієте?

Якщо хочете обговорити це з людьми, які займаються цим щотижня, пишіть на desk@ukrainiansurrogates.com або телефонуйте +380800301323. Ми також на зв’язку у WhatsApp, Viber і Telegram: +380959017224.

Ця стаття має загальний інформаційний характер і спирається на тексти законодавства, опубліковані на zakon.rada.gov.ua станом на 20 листопада 2026 року. Вона не є медичною чи юридичною консультацією: як правила застосовуються саме до вас, мають підтвердити ваша клініка та юрист.

For any queries or assistance please call:

800 301-323